Шість років тому їй, психологині за освітою, запропонували розпочати свій шлях у «дитячому» підрозділі поліції. Тоді, вже маючи чотирирічний досвід служби дільничним офіцером поліції, вона погодилася.

Сьогодні поліцейська має у своєму підпорядкуванні ще трьох інспекторів. Вона розповідає, що всі колеги працюють нарівні, виконуючи одну спільну роботу, всі разом вони діють, як чіткий механізм. Найважливішими рисами ювенального поліцейського Олеся називає відповідальність та людяність.

Офіцерка каже, що позитивні емоції, яскраві заходи – лише одна сторона роботи інспектора ювенальної превенції. Та часто доводиться працювати з випадками правопорушень, вчинених дітьми та відносно дітей. Подекуди йдеться й події, пов’язані з небезпекою для життя та здоров’я неповнолітніх, на жаль і ті, що завершилися фатально. Та найскладніше, що доводиться робити за словами Олесі, - вилучати дітей з родин.

- Ми з колегами, працівниками соціальних служб, завжди хочемо дати сім’ї шанс виправитися, аби дитина залишилася поряд з рідними батьками, тож задля цього працюємо з ними. Та, у першу чергу, ми відстоюємо інтереси дитини. Тож інколи, щоб врятувати її з небезпеки, інших варіантів, окрім розлуки з рідними, немає.

Такі зусилля недаремні, про це свідчать прості результати: дитина зростає у любові, маючи всі необхідні умови для нормального життя.

- Ми вилучили дитину, яка за станом здоров’я потребувала додаткового догляду. Судом матір була позбавлена батьківських прав. Минуло 2 роки і я зустрілася з новою родиною хлопчика. Це була зовсім інша дитина, щаслива та практично здорова! Тепер я впевнена, що малюк має щасливе майбутнє і родину, в якій зростатиме у любові, - розповідає поліцейська.

Історія ще однієї родини – про те, як усвідомлення загрози втратити дитину спонукає матір кардинально змінити своє життя.

- До того у жінки, яка зловживала спиртним, вже п’ять разів вилучали малечу. Тож у суді розпочався розгляд про позбавлення її батьківських прав. Аж тут мама все ж вирішила змінитися та відстояти право самостійно виховувати дитину. Вона отримала свій шанс. Нині вже минув рік, і за цей час жінка змінила стиль життя, дбає про дитину. І це дійсно радує, - ділиться поліцейська.

З перших днів повномасштабного вторгнення вона разом з колегами допомагали людям евакуйовуватися. Майже щодня на її мобільний надходили дзвінки від сімей, які просили допомоги дістатися вокзалу, або ж виїхати з міста. Окрім цього, поліцейські розвозили одяг, продукти та іграшки родинам у складних життєвих обставинах, які залишалися у Бердичівському районі.

Нині зросла кількість родин, які потребують підтримки. Тож поліцейська продовжує разом з колегами навідуватися до них, дізнається про потреби, надає посильну допомогу та контролює, аби діти зростали та навчалися у нормальних умовах.

Олеся каже, що переживає кожну ситуацію, пов’язану з дітьми: «Не дивлячись на багаторічний досвід, я не можу відкинути емоції. Постійно прокручую думки про те, а чи все, що було в моїх силах, я зробила, чи не упустила щось важливе?»

Часом абстрагуватися жінці допомагає випічка смаколиків для рідних та колег. А рідні поліцейської щоразу хвилюються, коли серед ночі їй доводиться вирушати на розшук дітей, які не повернулися додому або з’ясовувати інші обставини подій, пов’язаних з неповнолітніми. Чоловік, у минулому правоохоронець, ставиться до цього з розумінням та підтримує дружину.

Поліцейська переконливо каже що сьогодні, якби знову довелося обирати, безсумнівно була б на службі, пов’язаній із захистом прав найменших громадян Бердичівщини.